Огляд цікавих публікацій журналу "Бібліотечний форум: історія, теорія і практика". Частина 3. Меритократія.
Вирішила не відкладати на потім, а зробити
ще один огляд статті, яка сподобалась і відкрила
для мене щось новеньке!
Я часто про це думала, чула такий термін "меритократія",
але не здогадувалася, що, його можна застосовувати і в бібліотечному менеджменті!
Отже привернула мою увагу стаття Інни Гулик
"Принципи меритократії в бібліотеці" ("Бібліотечний форум: історія, теорія і практика", № 3).
У статті розглянуто основні принципи малопоширеної
форми управління - меритократії, а також можливість впровадження нових методів керівництва у бібліотечну професію.
Автор Інна Гулик, завідувач відділу бібліотеки Вінницького національного університету імені М.І.Пирогова, знайомить нас з визначенням терміну -
"меритократія - влада достойних, або достойновладдя. Це така система суспільних відносин, в якій особа оцінюється та отримує визнання виключно за особисті досягнення, незалежно від їхньої партійної належності, статі, етнічного чи соціального походження, релігійних переконань чи матеріального стану"
Меритократія - це форма правління, в основу якої покладено принцип індивідуальної заслуги.
В основі її лежать знання та інтелект, які не терплять стагнації.
Це креативна діяльність, основана на конкуренції та розвитку ідей.
Інна Гулик наводить нам декілька прикладів меритократичного правління у різних країнах світу. І це є, дійсно, цікавим!
Сінгапур (перший прем'єр-міністр Лі Куан Ю перетворив маленьку країну на одну з найуспішніших держав світу), Китай, Казахстан (країна з 2015 року поширює принципи меритократії на весь державний сектор управління), Києво-Могилянська бізнес-школа, компанія Дженерал Електрікс...
Важливо, що при меритократичному керівництві, якщо що-небудь не влаштовує, то кожен працівник колективу може взяти ініціативу на себе і зробити краще, керівник меритократичного стилю управління не уникає критики. Оточує себе сильними особистостями, які не бояться взяти під сумнів його ідеї.
"Займаючи керівну посаду, лідер заохочує групову ініціативу, з повною впевненістю покладається на свою команду і не має нічних жахів про те, що під час його відсутності робота зупиниться..."
Думаю, що не скажу нічого нового стосовно того, що наша професія
зараз не є популярною, держава замало опікується її збереженням, ми все це відчуваємо і, дійсно, замислюємося, над майбутнім, як бібліотек, так і бібліотечної професії.
За думкою автора ( і я з нею погоджуюсь) наша професія зараз потребує не відродження, чи реанімації, а реорганізації.
Основний меседж публікації для мене - що, "можливо, найцінніше, що мають бібліотеки - це не фонди, а люди, які зможуть вивести професію на новий рівень?"
А як думаєте ви, любі колеги?
Дякую за увагу!!!!
Коментарі
Дописати коментар