5 фактів про Івана Франка

травня 31, 2016

28 травня виповнилось 100 років із дня смерті видатного українського письменника, перекладача й ученого Івана Яковича Франка.

Зі спогадів сучасників Івана Яковича Франка.

Ось як писав про письменника знаменитий публіцист і літературознавець Сергій Єфремов:

"Перед мене стояла, привітно всміхаючись, маленька, навіть занадто маленька постать... рудуваті із сивиною вуса, густий заріст на лицях і глибокі сірі розумні очі... Так такий то Франко! Я уявляв собі його зовсім іншим: високим, ставним, із широкими, дужими плечима. І оцей маленький чоловічок у довгому, до п'ят, пальті, такий ординарний з вигляду мав бути мій велет Франко?!"

Письменник Богдан Лепкий писав:

"Франкові очі гляділи ніби крізь червонаву імлу, оминали людей, деколи здавалося, гейби вони позичені в нього, то знов ніби не привикли до сонця, бо задивлені були вглиб, у душу..."

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання на Галичині назви "українці" замість "русини", як традиційно називали себе корінні галичани. В "Одвертому листі до галицької української молодежі" (1905) Франко писав: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів..."
На початку літературного шляху Франко опублікував у журналі "Світ" статтю, у якій, за словами Сергія Єфремова, "віднайшов усі смертні гріхи Тараса Шевченка" на прикладі його "Посланія і мертвим, і живим, і ненародженим... Через багато років Франко прочитав цілу лекцію, "щоб той давній свій блуд публічний виправити".
1915-го Франка було наміновано на Нобелівську премію з літератури. Дослідники вважають, що стати лауреатом йому завадила смерть.
Каменяр перекладав із 14 мов. Серед авторів, які завдяки йому зазвучали українською, Гомер, Данте, Шекспір, Гете, Золя, Бйорнссон. Він також переклав українською Книгу буття Біблії.
Франко відомий своєю цікавістю до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед. Великий Каменяр казав: "Жаль, що я не орієнталіст".

Всі без винятку сучасники відзначають просто-таки феноменальну працьовитість Франка. "Титан праці" - так його часто характеризують і недаремно Євген Маланюк свого часу писав: "Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи із чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі"