Ой на Івана, та й на Купала Нічка чарівна настала. Дівчина віночок із квітів сплела До матінки - річки вона підійшла. Над річкою тихо схилилась, За течією віночок пустила, Бо звичай такий здавна у нас є. Хто мріє зустріти щастя своє, Вінок до води опускає На парубка свого чекає. Як хлопець віночок дістане Дівчина коханою стане. Це свято повір’я, ще має, Що квітка чарівна у лісі зростає І цвіт свій вона віддає, Як ніч на Купала у нас настає! Цю квітку, якщо ти дістанеш Людиною магічною станеш. Та квітка свій цвіт віддає Лише на Купала, як ніч настає! Лана Ніконова Лірична замальовка до свята