четверг, 3 марта 2016 г.

Співець двох муз. Олександр Білаш


Мультимедійна презентація бібліотеки,
присвячена О.Білашу

6 березня виповнюється 85 років від дня народження

видатного композитора-пісняра Олександра Білаша.


Олександр Білаш народився у с.Градизьк Глобинського району
Полтавської області . Любов до музики, певно, з'явилася на світ
разом із малим Сашком, бо й мама була першою співачкою на село, та
й батька грав на гітарі і балалайці. А у трирічного малюка найпершим інструментом була саморобна гармошка на два баси, яку йому подарував місцевий майстер-музика.

Коли мене вже розпинають звуки,
Коли від них аж стогне голова,
Від розпачу тоді здіймаю руки - 
Прошу, щоб врятувать прийшли слова...
                              О.Білаш

У 1951 році, після успішного закінчення Київського музичного училища, юнака прийняли до Київської державної консерваторії на композиторський факультет. Під час навчання О.Білаш написав перші твори, які виявилися дуже талановитими та відкрили молодому авторові дорогу у світ великої музики.

Одразу після консерваторії О.Білаш із головою поринув у творчий процес, хоча перші три роки поєднував його з роботою в Київському педагогічному інституті ім. М.Горького, де викладав гармонію та теорію музики. Писати доводилося у вільний від лекцій час - іноді навіть ночами.
У тогочасній пресі та репертуарних збірниках для художньої самодіяльності все частіше почали з'являтися пісні молодого композитора, автори слів були різними, та й тексти відрізнялися стилем, характером та смаком, але завжди неперевершеною була музика. До творів того періоду належить низка ліричних пісень на вірші І.Франка, С.Єсеніна, О.Мельник, О.Палажченко.

Блискучий дебют О.Білаша у фільбмі "Роман і Франческа" відкрив композиторові дорогу до кінематографа.
Загалом він написав музику приблизно до тридцяти художніх та більше десяти телевізійних та хронікально-документальних кінострічок, серед яких: "Катя-Катюша", "Сейм виходить з берегів", "Небезпечні гастролі", "Між високих хлібів", "Бур'ян", "Чортова дюжина", "Вир" тощо.

Мірилом успіху і таланту композитора була любов глядача, адже його пісні - ніжні, мелодійні, ліричні, яскраві - одразу ж підхоплювалися та ширилися народом.

У 1966 р. Олександра Івановича за цикл ліричних пісень, а також за музику до кінофільмів "Роман і Франческа", "Сумка, повна сердець" та "Сон" було удостоєно першої визначної нагороди - він став лауреатом Республіканської премії імені М.Островського. 

Композитор співпрацював із багатьма авторами, прискіпливо розшукуючи поетів, чиї б рядки надихали його на створення нового пісенного шедевру. З роками виокремилося кілька осіб, союз із якими видався найпліднішим, а творчі стосунки поступово перетворилися на міцну дружбу, це - Д.Павличко, Б.Олійник, М.Ткач, В.Юхимович. Але саме Дмитро Павличко був тим поетом, із яким О.Білаш досяг найбільших успіхів у жанрі пісні - понад два десятки співів, більшість із яких набули шаленої популярності:
"Поет і композитор. Як багато значить, коли ці двоє однаково бачать життя, коли їх хвилюють одні й ті ж проблеми, коли ніжне і палке слово одного гармонійно вливається в музику іншого. Вони знайшли одне одного - поет і композитор. Павличкові "Два кольори", покладені на музику О.Білаша, облетіли весь світ..." (з газети "Молодь України")


Багато співпрацював Олександр Іванович і з М.Ткачем, разом вони написали понад 50 широко відомих пісень, зокрема "Ясени", "Галина-калина", "Люби мене - не покинь", "Два журавлі", "Прилетіла ластівка" тощо. Із В.Юхимовичем О.Білаш написав музику більш як до 20 пісень: "Ой, чого ти, Черемоше", "Журавка", "Ластовинки" тощо.

Звичайно, пісні та солоспіви писалися й на тексти класиків: Лесі Українки
(романс "Горить моє серце"), Олександра Олеся ("Не жди докорів"), А.Фета (романси "Осіння троянда" і "Перша конвалія"), а також сучасників митця:
А.Малишка, О.Підсухи, МюСома, Л.Забашти, Л.Татаренка та багато інших.

У 1975 р. О.Білаш став лауреатом Державної премії імені Т.Г.Шевченка, у 1977 р. - народним артистом України, був нагороджений медалями та орденами. Він - член колегії Міністерства культури УРСР, член Комітету з Державних премій України, а в 1976 р. Олександра Білаша обрали головою правління Київської міської організації Спілки композиторів України.

Доля подарувала композиторові й сімейного щастя. Подругою життя, музою, порадницею, надійним тилом була для нього дружина Лариса, з якою вони познайомилися під час навчання в консерваторії, одружилися, народили двох прекрасних доньок, які згодом пішли по стопах батька, присвятивши життя музиці.
Дружина - Лариса Остапенко

Оксамитове сопрано дружини, народної артистки України Лариси Остапенко, давало життя багатьом творам композитора.

До останніх днів життя О.Білаш продовжував писати вірші й музику. Він пишався тим, що його твори виконували такі майстри співу, як Д.Гнатюк, А.Мокренко, М.Кондратюк, Л.Зикіна, Р.Кириченко.

Видатний композитор помер 6 травня 2003 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

2013 року Український фонд культури та благодійний фонд імені О.Білаша заснували Всеукраїнську творчу премію імені Олександра Білаша.
Її лауреатами (2013 р.) стали: Дмитро Павличко, Анатолій Мокренко, Микола Линник. 


Яка б не гріла груди позолота — 
Серед своїх найвищих нагород 
Вважаю пісню, вигойдану в нотах, 
Що заспівав її народ.
          О.Білаш


Корисні джерела:










Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...